УПОКОЮВАТИСЯ (ВПОКОЮВАТИСЯ), оююся, оюєшся, недок., УПОКОЇТИСЯ (ВПОКОЇТИСЯ), оюся, оїшся, док., заст.
1. Віддаватися повному спокою, відпочинку;
// Заспокоюватися. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось (Панас Мирний, II, 1954, 253).
2. Умирати. Я ж кажу, що якби устав хто-небудь в дідів наших, що годів сімдесят як упокоївся, то і не пізнав би.., не розібрав би, де город самий (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 309); Упокоївся кандидат на кошового Запорозької Січі від кулі з власного його нагана (Остап Вишня, I, 1956, 274).