УПОДОБАННЯ

УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), я, сер. Схильність до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимсь як таким, що відповідає смакам, бажанням, настроям і т. ін. Вона [естетика].. аналізує чуття естетичного уподобання (Іван Франко, XVI, 1955, 292); Знайомство Міцкевича з Пушкіним.. незабаром перейшло в дружбу. Основами цієї дружби були спільність літературних інтересів та уподобань, любов до народу й до народності в літературі (Максим Рильський, III, 1956, 304); [Францишка:] Скажіть мені лишень, мій пане, що за людина цей граф? Які в його, взагалі, вподобання?.. (Іван Кочерга, I, 1956, 44); Я знав її уподобання і завжди привозив з Москви гарну пудру (Юрій Яновський, II, 1954, 8); Оглянула [Ляля] товаришів. Які різні люди сиділи перед нею! З різними нахилами, з різними уподобаннями… (Олесь Гончар, IV, 1960, 66).
 Бути до вподобання кому — подобатися.