УПІ́ЗНАНИЙ (ВПІ́ЗНАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упізнати. Синявін визадкував з мечеті й почував себе як шпик, упізнаний державними мужами (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 71); До невпізнання змінений військовим мундиром і все ж одразу впізнаний строганівцями молодий Фальцфейн іде понад шеренгою сяк-так вишикуваних селян (Олесь Гончар, II, 1959, 275).
УПІЗНАНИЙ
Тлумачення слова