УПІЙМАНИЙ

УПІ́ЙМАНИЙ (ВПІ́ЙМАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упіймати 1—4. Впіймані рибки довго і глухо стукали в човні (Олесь Донченко, V, 1957, 8); У ту клітку дід упійманого перепела пускатимуть (Остап Вишня, II, 1956, 168);
//  у знач. ім. упіймані, них, мн. (одн. упійманий, ного, чол.; упіймана, ної, жін.). Ті, кого впіймали. Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали. Впіймані підлягали воєнно-польовому суду (Олесь Донченко, III, 1956, 123);
//  упіймано, безос. присудк. сл. Сонце вже впіймано об’єктивами 5-метрового коронографа та збільшувальної установки.. Затемнення почалось (Вечірній Київ, 23.XI 1968, 3).