УПЕРТО

УПЕРТО (ВПЕРТО). Присл. до упертий1. — Скажіть, скажіть! — уперто жебонів Прокіп (Іван Франко, II, 1950, 250); Похмуро й уперто він кинув знову: — Я не піду (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 205); Семиволос уперто шукає нових методів буріння (Петро Панч, В дорозі, 1959, 257); Згодом виявилося, що отець Вікентій самотужки вперто вивчає медицину (Михайло Стельмах, I, 1962, 251); Вітер.. обдавав крижаним холодом людей, але вони вперто йшли далі (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 14); Незважаючи на обстріл, колона уперто, верства за верствою рухається далі (Олесь Гончар, II, 1959, 121); Дрібно-дрібно просіває дощ, але невпинно, уперто (Гнат Хоткевич, II, 1966, 271).