УОСО́БЛЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням уособити.
2. чого. Про того (те), хто (що) найповніше, найдосконаліше втілює в собі якісь властивості, якості і т. ін. В багатьох піснях виступає образ В. І. Леніна, і це цілком зрозуміле й природне в художній творчості уособлення волі народу, мудрості Комуністичної партії (Максим Рильський, IX, 1962, 213); В цю мить він [комісар] весь був уособленням влади й сили (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 110).
3. літ. Художній засіб — зображення тварин або предметів, явищ природи як живих істот, наділених людськими почуттями, думками, мовою тощо. В народно-пісенній символіці.. найчастіше зозуля є уособленням самотньої жінки, яка оплакує чоловіка, коханого, брата тощо (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 33); Окремою формою розгорнутої метафори є повна персоніфікація — уособлення (Радянське літературознавство, 7, 1965, 37).