УМИСЕЛ

У́МИСЕЛ, слу, чол. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. [Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде Финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті… (Іван Котляревський, II, 1953, 61); — На престол свейський не сьогодні-завтра сяде герцог Карл-Густав. Гетьман Богдан Хмельницький одписав нам приватно,.. які злодійські умисли того герцога (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 265); Багратіон посилав листи і Барклаю, і Аракчеєву з умислом, що їх читатиме й цар і, нарешті, вживе заходів, щоб спинити французів (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 96).