УМОВНО

УМО́ВНО. Присл. до умовний 1, 3—6. Ванда не знала точно дня свого народження. Умовно за цей день приймалась дата, коли професор Врублевський удочерив її (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 139); Я цілком розумію Вас, коли пишете, що не маєте охоти дати рецензію на книжку Жука, Я і тоді висловив прохання своє умовно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 436); Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Андрій Головко, II, 1957, 185); Транспорт мінометних рот назвати тилом можна лише умовно. Де тільки є змога, цей «тил» стоїть укупі з вогневою (Олесь Гончар, III, 1959, 203); Психологію виховання можна тільки умовно відділити від психології навчання (Радянська психологічна наука.., 1958, 423); Загальновизнаним є твердження про те, що О, Довженко — один із найвидатніших представників української крилатої прози: так умовно називають романтичну стильову течію в українській радянській літературі (Вітчизна, 9, 1969, 162).