УМОВЛЯТИСЯ

УМОВЛЯТИСЯ (ВМОВЛЯТИСЯ), яюся, яєшся, недок., УМОВИТИСЯ (ВМОВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. умовляться; док. Ведучи попередні розмови, переговори з ким-небудь, досягати певної умови; домовлятися. Почали [Чайчиха та Пилипиха] умовлятися та почали радитись… почалося за віно, за весілля… (Марко Вовчок, I, 1955, 236); Бетя саме умовлялась з учителем про свою лекцію в школі, коли загуркотіли перші гарматні постріли (Микола Трублаїні, I, 1955, 69); Обідатиму .. у Катюші, звичайне, за плату, — я вже так і вмовилась (Леся Українка, V, 1956, 221); — Давай, Федю, умовимось, що з сьогоднішнього дня ти приходитимеш до нас. Згода? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 165); Давно Петра Марійка жде, умовились на п’ять (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 331);
//  Спільно вирішувати що-небудь. Дорікали [хлопці] Петрові Ткаченкові, що не додержав слова: умовлялися поки що мовчати про свої заміри — він не вдержався, роздзвонив уже всім у селі (Степан Васильченко, II, 1959, 224); Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що — все нарівно ділити; Лев був за старшину (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 177);
//  Укладати ділову, торговельну і т. п. угоду. Богдан через своїх посланців ще на сейм просив в своєму листі панів, щоб вони прислали комісарів говорити з ним, вмовитись і постановити мир (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 226); Пан хотів умовитись з ними на ціле літо, до покрови; але бурлаки згодились стати на роботу тільки на недовгий час, щоб заробити трохи грошей на дорогу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 218); Панок затявся, що не продасть землі нікому, опріч Семена, бо Семен умовився та дав завдаток (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106).