УМО́ЩЕНИЙ (ВМО́ЩЕНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до умостити. В задку з-під брезента виглядають старанно вмощені.. зелені труби (Олесь Гончар, III, 1959, 171); Вмощений господарем убогої хатини на печі, Євген вигрівався (Натан Рибак, Час, 1960, 356);
// умощено, безос. присудк. сл. Все було умощено, Мар’яна стала коло возу [воза], ..задумавшись на годину (Степан Васильченко, I, 1959, 290).
УМОЩЕНИЙ
Тлумачення слова