УМЛІ́ЛИЙ (ВМЛІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до умліти. Умлілий від поту й азарту, ..він зробив удар.. сильно й впевнено (Іван Ле, В снопі.., 1960, 278); Наливала [Харитина] у миски умлілий куліш, розіклала хліб на скатертині (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 260).
УМЛІЛИЙ
Тлумачення слова