УМЕРТВЛЯТИ (ВМЕРТВЛЯТИ), яю, яєш, недок., УМЕРТВИТИ (ВМЕРТВИТИ), влю, виш; мн. умертвлять; док., перех.
1. Позбавляти життя, убивати. Час від часу.. Когось одного з тих, хто жив у домі, Своїм отруйним зубом умертвляла [гадюка] (Іван Франко, XI, 1952, 335); Хто він [Коломійцев з «Останніх» М. Горького]?.. Садист і цинік, він тиранить дружину, дітей, повільно умертвляв брата, поширює довкола себе відворотний сморід гниття і смерті (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 60); Допитував [Острозький] у Радзівілла, чи не умертвили драгуни заарештованої вчора жінки (Іван Ле, Наливайко, 1957, 349).
2. перен. Припиняти розвиток чого-небудь; придушувати, ослабляти вияв чогось. До суперечок між течіями [в літературі] треба підходити з одним критерієм: наскільки та чи інша форма передає зміст;.. чи жива вона й еластична, щоб не вмертвити творчої думки митця (Василь Еллан, II, 1958, 72).