УМЕБЛЮВА́ННЯ (ВМЕБЛЮВА́ННЯ), я, сер.
1. Дія за значенням умеблювати.
2. Меблі, якими обставлене приміщення. Найняв [приїжджий] дві кімнати з умеблюванням для себе й своєї жінки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 343); В кабінеті було прохолодно, приємно.. Умеблювання кабінету було просте, але вигідне (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 255); Простий селянський стіл, ослін, піл, два триногих стільці — ото й все умеблювання більш ніж скромної резиденції кошового (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 263).