УЛИТИЙ 1 (ВЛИТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до улити 1. Гупає виструганий, випалений, улитий водою тік, важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Юрій Яновський, Мир, 1956, 100); Мир сміється, влитий сонцем… (Павло Грабовський, I, 1959, 512);
// улито, безос. присудк. сл. Боже! цвіту того, цвіту! як молоком улито! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 89).
♦ Мов (як і т. ін.) улитий — гарно пошитий, щільно пригнаний (про одяг).
УЛИТИЙ 2 див. влитий 1.