УЛУ́С, у, чол.
1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру. Виглянуло над Чигрином Сонце із-за хмари, Потягли в свої улуси З турками татаре [татари] (Тарас Шевченко, II, 1963, 182); — Сходи хоч весь улус — ніде не знайдеш ти такого килима (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 394); Ширинська орда вийшла з зимових улусів і вчинила наїзд на сторожові курені та прикордонні села (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 278).
2. іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії і Східної Європи. Після смерті Чингіс-хана його держава розпалась на кілька великих володінь, або улусів, які були поділені між його синами та внуками (Історія СРСР, I, 1957, 70).
3. Адміністративно-територіальна одиниця Якутії, що існувала до 1926 р. і відповідала районові. Улус — це район в Якутії — республіці, що займає великі простори далекої півночі (Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 60).