УЛОЖИТИ 1 (ВЛОЖИТИ), ожу, ожиш, док., перех.
1. розм., рідко. Те саме, що укласти1 1—3. Витягнув Георгій з-під постелі скриньку, а в ній чорний, старий кружок, витер його рукавом і вложив на грамофон (Мирослав Ірчан, II, 1958, 131); Микола післав [послав] двірника за лікарем, затопив піч, уложив Любку як міг краще на постелю і сам сів біля неї (Гнат Хоткевич, I, 1966, 61).
2. діал., заст. Скласти, укласти. Вона уложила собі наперед ту промову (Іван Франко, VII, 1951, 90);
// Вирішити. Поки що уложив собі од Лесі якомога одбігати і на самоті перемагати тії нещасні любощі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 130).
УЛОЖИТИ 2 див. вложити 1.