УЛО́В (ВЛОВ), у, чол.
1. Наловлена риба; кількість наловленої риби. Рибалок стомлена ватага Улов опівнічний везла (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 24); Прибули з моря рибалки з свіжим уловом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 335); Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки, — У Івасика торбина Підростає щогодини. Хоч малий наш риболов, — Немалий у нього влов! (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 11).
2. рідко. Ловлення риби. — Завів орендар свій невід, сітки, снасті, понаймав робочих і не пускає нікого на своїй часті [частині] ловити.. Він купив право на улов; а ти хоч і здихай! (Панас Мирний, I, 1954, 351); Улов був невдалий, але вистачило й на юшку, й підсмажити рибки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 230); Тільки сходило сонце, як ми починали улов (Іван Драч, Поезії, 1967, 133);
// Те саме, що полювання. Не тоді пси годувати, як на улов іти (Номис, 1864, № 7778).