УЛЮЛЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Нацьковуючи собак на звіра, кричати «улюлю»;
// рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати «улюлю». Лукія з жахом дивилась на великого сірого пса, який перший підскочив до парубка. За ним мчала вся собача зграя, а ззаду біг Сашка, дико улюлюкаючи (Олесь Донченко, III, 1956, 51).
2. Глумливо вигукувати що-небудь.