УЛЮ́БЛЕНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до улюбленець. Він був радий, що має з ким поговорити про свою улюбленицю [дочку] (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 318); Ляна була улюбленицею всього дитячого будинку (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 315); У період найвищого розквіту свого таланту Оксана Петрусенко була зіркою першої величини на українському солов’їному небосхилі, стала всенародною улюбленицею (Вітчизна, 7, 1970, 188).
УЛЮБЛЕНИЦЯ
Тлумачення слова