УЛЕ́ЖАНИЙ (ВЛЕ́ЖАНИЙ), а, е.
1. Який остаточно дозрів внаслідок тривалого лежання, будучи зірваним, опалим (про фрукти, деякі овочі). Улянка любила ласувати.. влежаними грушками (Олесь Донченко, IV, 1957, 56); Сінешні і хатні двері відчинені. Пахне борошном і влежаними яблуками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 428).
2. Який від тривалого лежання осів, ущільнився; злежаний. Навколо, до самого неба, коливався, мінився срібнозернистий, з голубою прозеленню перелив улежаних снігів (Михайло Стельмах, I, 1962, 150); В курені чудодійно пахло влежаним сіном (Василь Земляк, Гнівний Страті он, 1960, 474); Тільки переступила [Лукія] з сусідського картоплища на своє коноплище, — аж на снігу під купою гною чоловік лежить. Покровив [покривавив] улежаний сніг десь, мабуть, аж з діброви (Іван Ле, Мої листи, 1945, 47).