УЛЕ́СЛИВО (ВЛЕ́СЛИВО). Присл. до улесливий 2. — Як у вас із гнійком? Я хотів би купити візок-два, — влесливо заговорив Антон (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 13); Худик голосно зареготав, і всі, хто були поблизу, теж улесливо засміялися (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 116).
УЛЕСЛИВО
Тлумачення слова