УЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., УЛАМА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. тільки док., рідко. Поламати, зламати.
2. розм. Умовляти згодитися на що-небудь, схиляти до чогось. А може йому таки вдасться уламати її (Панас Мирний, IV, 1955, 181); Уламати старого Зубківського було не легко (Петро Панч, II, 1956, 12).