УКИПАТИ (ВКИПАТИ), ає, недок., УКИПІТИ (ВКИПІТИ), пить, док.
1. Доходити до готовності під час кипіння, варіння. Як почав борщ укипати, то.. як вона не кріпилася, а не видержала… — Пилипку! Синочку мій! Що ми будемо завтра їсти! (Панас Мирний, IV, 1955, 288); Поки в казанку пшоно вкипало, хлопець нашвидку в дорогу лагодився (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 87); Чумаки.. запалюють огонь, заварюють кашу, а поки вона вкипить, сідають перед огнем, запаливши цигарки (Володимир Самійленко, II, 1958, 361).
2. перен., розм. Раптово робитися непорушним. Той аж у землю вкипів — так вразили слова Мірошниченка (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 221).