УКУ́С, у, чол.
1. Дія за значенням укусити 1, 2. Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1, 1957, 181).
2. Укушене місце. Якщо отруйна змія вкусить людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (Наука і життя, 2, 1967, 42).