УКРУ́ПНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до укрупнити. — Із кількох колгоспів став у нас один укрупнений (Юрій Яновський, II, 1954, 197).
2. у знач. прикм. Більший, ніж звичайно. Докія.. рознесла дощенту бригадирів і агронома, Зарубу і все правління за те, що й досі не скомплектували укрупнених ланок (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 482); Монтаж підкранових балок, кроквяних ферм та інших елементів виконувався укрупненими блоками (Робітнича газета, 10.VII 1965, 2).