УКРІПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і УКРІПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., УКРІПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. укріпляться; док.
1. Ставати міцнішим, стійкішим. Нарешті настала жадана зима. Вже напередодні укріпився морозець, скував землю і висушив вулиці (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 3).
2. Ставати здоровішим, сильнішим, витривалішим.
3. Ставати упевненішим в чому-небудь. Бастерт так доводив право фірми звільнити його, що полковник тільки укріпився в своєму підозрінні (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 113).
4. перев. док. Посилити свою оборонну здатність, створити оборонні споруди в якому-небудь місці, на якійсь території. Петро поспішав укріпитись на р. Неві, яка відкривала вихід у Балтійське море (Історія СРСР, II, 1957, 13); Війська з ходу пішли на штурм, настільки великим був їхній порив, бажання не дати ворогові укріпитись у Криму на зиму (Олесь Гончар, II, 1959, 402).
5. тільки док., заст. Підкріпитися (у 2 знач.). Найшов Опріснок Йосип у торбині, Дає та й каже: — На, моя дитино, Поки що буде, укріпись (Тарас Шевченко, II, 1963, 362).