УКРАДЕНИЙ

УКРА́ДЕНИЙ (ВКРА́ДЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до украсти. За кражу, за войну, за кров, Щоб братню кров пролити, просять І потім в дар тобі [Христу] приносять З пожару вкрадений покров!! (Тарас Шевченко, I, 1963, 327); Уявляється йому, як вони з Марком ідуть з роботи і їдять кавуна, вкраденого на баштані (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 283); Сховав [злодій] украдену річ у безпечне місце, а сам нахабно домагається, щоб перетрусили йому кишені (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 564);  * Образно. На клаптиках паперу завжди в короткі вкрадені хвилинки щось малював Тарас (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 67);
//  украдено, безос. присудк. сл. — Не кричи, Василю, — каже Петро, — а буди козаків: украдено Череванівну з покоїв! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 102); — Ой, лишечко, біда, — коня вкрадено (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303).