УКОРО́ЧУВАТИСЯ (ВКОРО́ЧУВАТИСЯ), ується, недок., УКОРОТИ́ТИСЯ (ВКОРОТИ́ТИСЯ), отиться, док.
1. Ставати коротшим, меншим за довжиною. Швидше крутяться колеса, укорочується путь… (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 30); Коли тінь укорочувалась до кроку, випрягали коней (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 182); Пан Адам стоїть, наче ще дума. Та ось тіпнулася в нього права рука, наче вкоротилася трохи, на мить завмерла — і раптом злетіла, як ціп на току (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 259).
2. Ставати менш тривалим у часі. А життя вкорочується кожним днем, кожним вимовленим словом, кожним кинутим поглядом (Павло Загребельний, Диво, 1968, 657); Бідному жениться, то день укоротиться (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 114).