УКОРО́ЧЕНИЙ (ВКОРО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укоротити. Одноокий Сергій.. прикладав до вузькуватого напівоглухлого вуха вкорочені машиною кінчики пальців (Михайло Стельмах, I, 1962, 112); * Образно. «Чого нав’яз?» — говорила вся його постать, якось зразу вкорочена і ствердла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 191).
УКОРОЧЕНИЙ
Тлумачення слова