УКОМПЛЕКТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укомплектувати. Кожний санаторій обладнаний досконалою медичною апаратурою у укомплектований кваліфікованими лікарями (Наука і життя, 9, 1962, 36);
// у знач. прикм. Повний, з повним складом кого-, чого-небудь. Ревком вирішив не розпорошувати укомплектованої бойової одиниці (Юрій Смолич, V, 1959, 270);
// укомплектовано, безос. присудк. сл. Команди торгового флоту вже укомплектовано (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 291).
УКОМПЛЕКТОВАНИЙ
Тлумачення слова