УКОЛИСУВАТИ (ВКОЛИСУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛИСАТИ (ВКОЛИСАТИ), ишу, ишеш і рідко аю, аєш, док., перех.
1. Колишучи, присипляти, примушувати заснути дитину. Й досі вколисує рабиня Альме своїх маляток, лякаючи їх ім’ям Сагайдачного (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 16);
// Легким одноманітним погойдуванням, похитуванням, одноманітними звуками, музикою наганяти сон, дрімоту. Одноманітний рух трамвая вколисує його (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 93); Годинник вколисував, і Зозуля, схилившись на стіл, задрімав (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 85).
2. перен. Втішати, заспокоювати;
// Заглушати, тамувати. Може, пишна блакить І широкеє море Зможуть болі втишить, Вколисать моє горе? (Борис Грінченко, I, 1963, 147).