УКОЧЕНИЙ 1 (ВКОЧЕНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до укотити!. Чорно-бура земля, змішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 60).
2. у знач. прикм. Без вибоїв, грудок, із гладкою поверхнею. Сашко вів машину вправно і швидко. Вона летіла весело, то плавно спускаючись з дороги на вкочені узбіччя, то вилітаючи знов на рівний грейдер (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 268); Дорога стелилась рівна і вкочена (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 47).
УКОЧЕНИЙ 2 див. вкочений 1.