УКЛЯ́КЛИЙ (ВКЛЯ́КЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до уклякти 1—6. Геннадій добре бачив, як укривають вибухи його снарядів вкляклий до землі цеп фашистів (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 269); Притишені пісні козаків поривались і поривались на далекі пороги, до укляклих вишняків, до червоних калин і чорних пожарищ (Михайло Стельмах, II, 1962, 28).
УКЛЯКЛИЙ
Тлумачення слова