УКЛЯКАТИ (ВКЛЯКАТИ), аю, аєш, недок., УКЛЯКНУТИ (ВКЛЯКНУТИ) і УКЛЯКТИ (ВКЛЯКТИ), кну, кнеш; мин. ч. укляк, ла, ло і уклякнув, нула, ло; док.
1. Ставати, падати (на коліна). А на колінах важко перед ним Вклякала поглядом смутним Вдивляючись у риси захололі (Леонід Первомайський, II, 1958, 192); Маланці забиває дух!.. Не спускаючи очей з вишневого села, тихо осідає вона на коліна. Поруч уклякають діти (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 12); Ледве протиснулась [Марія] крізь натовп.. і зараз уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 102); — Ставай!.. сюди ставай… — кивала [Федору Пилиповичу] головою Христя, вклякнувши на коліна перед батьками (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 346).
2. Взагалі опускатися на землю, припадати до неї. Вклякнули [козаки] на холодний сніг і прикипіли (Яків Качура, II, 1958, 274).
3. Дерев’яніти, терпнути від холоду, незручного положення і т. ін. Стало сонце примеркати, Став Зміяра уклякати (Іван Манжура, Тв., 1955, 177); І сам не зрозумів [Умар] у мить, коли хапав утопленика, з якого боку вхопити, — а вхопив як слід, аби тільки б не вклякнули ноги (Іван Ле, В снопі.., 1960, 83); Кирило Смолярчук аж шиєю уклякнув, слухаючи Мічугіна (Григорій Косинка, Новели, 1962, 198).
4. Хилитися, никнути (про злаки); робитися сухим, негнучким (про рослини взагалі). — Наше жито вже сиплеться; через день, через два воно вже вклякне! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 186).
5. Втрачати енергію, бадьорість, впадати в пригнічений настрій. Хмельницький якось укляк, випустив нагайку з руки і, відійшовши до лави, сів біля столу (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 21).
6. Ставати нерухомим, завмирати (від несподіванки, страху і т. ін.). Учта, яку виявили Хмельницького споборники, зворушила запорожців. На якийсь час вони споважніли, розправили плечі, розгладили вуса і уклякли, мов на молитві (Петро Панч, III, 1956, 295); Ганна, як стояла, так і вклякла на тому ж місці, наче вкопана. Оця дивна зустріч і розмова вразили дівчину, справді, як блискавка (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 309).
7. тільки док., розм., рідко. Те саме, що замовкнути. Так він і вклякнув, наче води в рот набрав (Словник Грінченка).