УКЛА́НДАТИ, аю, аєш, док., перех., діал.
1. Убити. — Як се так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її, і його [панича] укландаємо! (Панас Мирний, IV, 1955, 34);
// Розірвати (про звіра). Там певно вже ведмеді укландають його (Словник Грінченка).
2. перен. Умовити. Лушня та Пацюк укландали й його пристати на Чіпчину раду (Панас Мирний, II, 1954, 213).