УХИЛЬНИЙ

УХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не висловлює своїх думок, переконань відверто;
//  Який не виражає відвертості, щирості. Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 596); В самій інтонації голосу, в ухильному погляді, в тривозі, що її не вмів Карпо як слід приховати, старий Шумейко відчув, що розмова має бути серйозною (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 201).