У́ХИЛ, у, чол.
1. Похила поверхня. Дах робиться з двох ухилів (Дерев’яне зодчество України, 1949, 15);
// Нахил. Щоб створити напір на рівнинних річках, які мають невеликий ухил, споруджують греблі (Наука і життя, 7, 1955, 11).
2. політ. Відхід від основної лінії партії. Ніяких розходжень з партійною програмою в головних питаннях життя в нього не було. Ніяких ізмів, ніяких ухилів (Олександр Довженко, II, 1959, 149); Вивчення життєвого прикладу Леніна зміцнює у нас волю активно проводити партійну політичну лінію.., вести рішучу боротьбу проти всяких антипартійних ухилів і течій (Радянська Україна, 31.VII 1957, 1); Керуючись ленінськими вказівками, партія розгромила ворожі нашому народові ухили в національному питанні (Наука і життя, 10, 1960, 2).
3. Певний напрям діяльності, інтересів; спеціалізація. Всілякої підтримки заслуговує ініціатива республіканського Хорового товариства щодо створення так званих «музичних класів» — неповних середніх музичних шкіл з хоровим ухилом (Мистецтво, 6, 1966, 1).