УХВАЛЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ухвалити1. Іванов, присвічуючи кишеньковим ліхтариком, читав сам собі текст відозви до всіх робітників міста Славгорода, щойно ухваленої на спільному засіданні партійного комітету та заводського партійного осередку (Андрій Головко, II, 1957, 617).
УХВАЛЕНИЙ 2, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до ухвалити 2. — А в вашому ухваленому замку лишилась-но жонота [жіноцтво] сама (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 25); Усмішка надзвичайно красила її всю, робила її принаднішою од ухвалених вродливиць (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 44).