УХОДНИЦТВО

УХО́ДНИЦТВО, а, сер., іст. Те саме, що відхідництво. Втечі селян [у XVI ст.], а також міської бідноти, розорюваної купецькою лихварською верхівкою, у степи і були головною причиною виникнення тут вільного озброєного населення — козацтва, яке займалося землеробством і уходництвом, тобто мисливськими і рибними промислами на середній течії і в низов’ях Дніпра (Історія УРСР, I, 1953, 136).