УКА́ЗКА, и, жін.
1. Довга паличка, якою що-небудь показують, указують. Водячи указкою по карті, він розповідає, які ріки зустрінуться під час мандрівки (Олесь Донченко, IV, 1957, 383); Гетьманова рука твердо провела срібною указкою рису від Вінниці до Умані (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 323).
2. розм. Який-небудь знак (напис, стрілка, віха і т. ін.), що повідомляє про щось, показує напрям кудись, до чогось тощо. Осадчий розпорядився поставити з обох боків греблі указки, фанерні щитки, на яких чорною фарбою писалося про заборону переїзду (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 167); — Ходив я сьогодні, братці, по обід через траншеї першого батальйону. Ой леле! Там ціле підземне місто спорудили. Якби не указки, заблудився б, як у лісі (Олесь Гончар, III, 1959, 32).
3. розм. Вказівка, розпорядження, порада. Її Микола повинен сам усе бачити, сам усе розуміти, він не потребує указки… (Гнат Хоткевич, I, 1966, 44).