УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), блю, биш; мн. угроблять; док., перех., розм.
1. Убити, довести до смерті. [Огнєв:] Мій начпоарма Орлик. От диявол, учора його мало не угробили. Осколками руку поранило. Лізе завжди в саме пекло (Олександр Корнійчук, II, 1955, 39); — Да, з таким папашею каші не звариш. Та він тебе [Мусія] колись угробить, — кип’ятився Ярошенко (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 25).
2. перен. Завдати чому-небудь значного пошкодження; вивести що-небудь з ладу, виявитися винуватцем пошкодження;
// Невміло діючи, завдати шкоди чому-небудь, не довести до кінця (якусь справу, захід).