УГОВО́Р, у, чол., розм. Те саме, що домовленість. Оселився Грицько на зиму в чужій сім’ї, в котрої купив город в уговором, що вони житимуть до весни у проданій хаті (Панас Мирний, II, 1954, 79); — Тілько бач: Брюховецький, по уговору, пішо і без оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно і при оружжю. Хоче, кажуть, з гармат бити, як не по його рада станеться (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 164).
УГОВОР
Тлумачення слова