УГОТО́ВАНИЙ (ВГОТО́ВАНИЙ), а, е.
1. книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до уготовити 1. Витримавши паузу, біскуп казав далі:.. — Іще тут, на землі, зазнаєте ви прообразу пекельних мук, уготованих дияволові і ангелам його (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1958, 34); І знову всі радянські теслярі Бійцями встануть, і нога, що ступить На міст наш вільний, ступить на вогонь, І в уготовану самим же ним Безодню чорну упаде наш ворог (Максим Рильський, III, 1961, 10);
// уготовано (вготовано), безос. присудк. сл. Багато чого хорошого і незабутнього наслухався біля дідового вітряка, а от про те, що мені уготовано долею не скоро потрапити в ці батьківські місця, тоді ніхто не сказав (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 178); Перемога чи, може, загин їм всім там уготовано? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 336).
2. розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до уготовити 2. Напившись чаю та погомонівши трохи з дітьми, він простував до кабінету, де вже лежала уготована йому одяга та біла сорочка задля клубу (Любов Яновська, I, 1959, 235); Голос тримався, уста говорили, а тіло здригалося, розхлюпуючи не князю вготований напій (Іван Ле, Наливайко, 1957, 137).