УГО́ЩЕННЯ (ВГО́ЩЕННЯ), я, сер. розм.
1. Дія за значенням угостити, угощати. По полудню, весь час аж до вечора, йшло в панськім дворі велике угощення цілої грушатицької громади (Іван Франко, VIII, 1952, 108); Князь.. звелів розпочинати угощення.. Столи бистро заставилися мисками, пирогами, м’ясом, кашею (Гнат Хоткевич, I, 1966, 114).
2. Страва, напої, якими пригощають, частують. Музика ніколи не відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто запрошував, а потім співав за вгощення (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 85).