УГОДО́ВЕЦЬ, вця, чол., політ. Той, хто провадить політику угодовства з класовим ворогом. Були часи.., коли народовців [галицьких] скоріш можна було назвати угодовцями — так багато вони говорили про згоду з польськими магнатами та австрійсько-польськими урядниками (Михайло Драгоманов, I, 1970, 346); Під впливом більшовиків і натиском революційних мас Ради [у 1917 році], долаючи опір угодовців, вводили на фабриках і заводах 8-годинний робочий день, встановлювали контроль над виробництвом (Комуніст України, 12, 1966, 53).
УГОДОВЕЦЬ
Тлумачення слова