УГНО́ЄНИЙ (ВГНО́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до угноїти. Відремонтований трактор котив по угноєному полю, залишаючи за собою широку борозну (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 380);
// угноєно, безос. присудк. сл. Ділянку, виділену під горох, зорано на зяб і угноєно (Радянська Україна, 26.XI 1961, 2).
УГНОЄНИЙ
Тлумачення слова