УДЖИҐНУТИ (ВДЖИҐНУТИ), ну, неш, док., розм.
1. перех. Те саме, що ужалити. Ґедзь уджигнув.
2. перех. і неперех. Ударити, хльоснути. Уджигнув батіжком по спині (Словник Грінченка).
3. неперех. Побігти, утекти. Уджигнув з хати (Словник Грінченка).
4. перех. і неперех. Зробити, сказати, влаштувати щось незвичайне. Тогді до війська обернувся [Еней], Прокашлявся і раз смаркнувся [висякався], І річ таку їм уджигнув: — Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! наша, бач, бере (Іван Котляревський, I, 1952, 267); [Бондар:] Та й уджигну ж весілля я на славу! (Карпенко-Карий, I, 1960, 158);
// Потанцювати з запалом. [Степанида:] Мати казала, що весілля швидко.. От уджигну вже та брязну підківками (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 190).