УДЕРТИ (ВДЕРТИ) і УДРАТИ (ВДРАТИ), удеру, удереш, док., перех. і рідко неперех., розм.
1. Зробити щось несподіване, незвичайне або недоречне; устругнути. Оттаке весілля удрали за Костем і Марфушою! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 393); Дивується народ та й дума: «От удрали! Теперечки ж усі пропали: Повішають дурних» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 61).
Удерти (удрати) штуку — зробити щось несподіване, незвичайне. Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать і віддати Фрузину (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 49); Постійте ж, думаю, я вам удеру штуку! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 225).
2. у сполуч. із сл. пісня, танець і т. ін. Виконати (пісню, танець і т. ін.) енергійно, з запалом; утнути. Ану, нехай і я [Осел] почую, Яку там пісню ти [Соловей] вдереш — Веселую чи жалібну якую (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 105).
3. діал. Ударити кого-небудь. — А ти незугарний! — крикнула Горпина, удравши долонею по губах смілого [парубка] (Панас Мирний, I, 1954, 217).