УДАВИТИ 1 (ВДАВИТИ), удавлю, удавиш; мн. удавлять; док., перех. Умертвити, стискаючи горло; задушити. Не вмер Данило — болячка вдавила (Номис, 1864, № 8043); [Грива:] І тепер ще така кипить у грудях злість, коли згадаю Саву, що сам себе, здається б, удавив (Карпенко-Карий, II, 1960, 281);
// перен. Припинити вияв чого-небудь. — Загірного? — стиха обоє разом перепитали вони, не маючи змоги удавити хижої радості (Степан Васильченко, IV, 1960, 29).
♦ Удавили сльози кого — від плачу комусь стиснуло горло. Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й робити (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 134).
УДАВИТИ 2 див. вдавлювати.