УДА́ВАНО (ВДА́ВАНО). Присл. до удаваний. — Ти вже заручена з ним? — питає мене Оксана тим удавано байдужим тоном, що ним деякі жінки орудують не менш вправно, ніж швець шилом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 538); Від уваги Жолкєвського не приховалася удавано молодеча моторність його давнього друга, Я на Замойського (Іван Ле, Наливайко, 1957, 15); Марко презирливо глянув на ворога і пустився йти далі. Але Тодосько вдарив його рукою по плечах і зареготався удавано: — Га-га-га-га! (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 84).
УДАВАНО
Тлумачення слова